Дослідження, написане у 1879 році, призначалося для надрукування у шостому томі «Громади», але цей том так і не вийшов. Текст, що зберігся, видав М. Павлик.

З "Передмови" Михайла Павлика:

"Стаття Драгоманова, котру пускаємо отсе окремим виданням, се лише вступ до розвідки його під тим-же заголовком, у якій мало бути показано докладно,
чому то він уважав пробуток України під Москвою-Росією за пропащий для неї час.

Розвідка мала складатися, очивидячки, з цїлого ряду дослідів усїх царин життя України, в момент її прилуки до Москви, — показати всі добрі й лихі зерна того життя, а далї — занидїння добрих зерен або й затоптання їх копитами московсько-російських орд, а розростання злого — давного й нового, посіяного тими-ж ордами й виплеканого під їх захистом. Остатний дослїд мав бути посвячений, очивидячки, найдорожчому духовому доробкови України — її вустній словесности та письменству, — забороненому звісним маєвим указом 1876 р. В самім кінцї розвідки мусїв бути поданий загальний висновок і вказаний Україні вихід із її пропащости під Росією.

Льоґічний вихід міг бути тут лиш один — відрив України від Росії".